Кафедра теоретичної електротехніки

Історія кафедри

Історія кафедри теоретичної електротехніки

Кафедра електротехніки КПІ заснована на початку ХХ століття. Читати електротехніку в Києві почав у 1901 р. професор М.А.Артем'єв, одночасно її почали викладати в Санкт-Петербурзі, а з 1905 р. – і в Москві. М.А.Артемьєв електротехнічну освіту здобув у Технічній вищій школі (м.Берлін). Обіймав кафедру електротехніки з 1901 по 1911 р.

Після М.А. Артем'єва екстраординарним професором кафедри електротехніки став А. В. Круковський, майбутній перший декан електротехнічного факультету. 17 березня 1913 р. він захистив у фізичній аудиторії КПІ дисертацію і став ад'юнктом електротехніки.

З 1921 р. студентам КПІ вже викладали курси: "Вступ до електротехніки", "Енциклопедія електротехніки", "Теоретичні основи електротехніки" та "Основи теорії змінних струмів",«Векторний та гармонічний аналіз». Читали лекції проф. О.О.Скоморохов, проф. І.Д.Горбачевський, проф. Л. Й. Кордиш. У 1930 р. було створено кафедри теоретичних основ електротехніки (ТОЕ), яку очолив проф. І.Д.Горбачовський, та загальної електротехніки (ЗЕ), яку очолив Д.Н.Рашеєв.

Працювали лабораторії загальної електротехніки та змінних струмів, обома лабораторіями завідував І. Д. Горбачевський. До лабораторій було підведено постійну напругу від факультетської акумуляторної батареї та трифазну напругу від інститутської електростанції (тоді вона називалась електровнею). Лабораторія загальної електротехніки обслуговувала всі п'ять факультетів КПІ, лабораторія змінних струмів — тільки електротехнічний факультет. Лабораторні заняття проводили викладачі Д.Н.Рашеєв, С.І.Іноземцев. У 1926р. Українською мовою видано підручник О.О.Скоморохова “Загальна електротехніка”.

Після початку другої світової війни у 1941р, КПІ разом з Ленінградським політехнічний інститутом були евакуйовані до м.Ташкент, де об’єднались з Середньоазіатським індустріальним інститутом. До складу кафедри загальної електротехніки, яку очолював тоді член-кор АН СРСР відомий ленінградський вчений М.А.Шателен, входили кияни доц. Алісіменко, ст. викладач Є.Г.Лоєв, ассистент Л.В.Лісневська, ст. лаборант Г.М.Миколюк. 1944 року вони повернулись з евакуації до Києва, кафедру загальної електротехніки очолив доц. В.Л.Уласик.

В 1944—1950 рр. викладанням теоретичних основ електротехніки опікувався проф. А.Д.Нестеренко, який очолював кафедру приладобудування. Викладали ТОЕ доц. В. Г. Мацевитий (раніше він викладав вищу математику), доц. П.Г.Городецький, асистенти Г.В.Девідзе та Г.М.Миколюк. Читав курс ТОЕ також доц. К.В.Чарторизький, який працював на кафедрі електроустаткування промислових підприємств.

У 1946 р. з численними бойовими нагородами повернувся до аспірантури на кафедру електричних станцій КПІ довоєнний випускник електротехнічного факультету І.М.Чиженко, подолавши трагічний шлях від Дніпра до Волги а потім переможний шлях від Волги до Ельби. В 1949 р. він захистив кандидатську дисертацію а в 1950р. був обраний завідувачем кафедри ТОЕ, яку очолював до 1989 р.

Майбутній академік НАН України І.М.Чиженко, розробив теорію вентильних компенсаційних перетворювачів для підвищення коефіцієнту потужності в мережах змінного струму та заснував відповідну наукову школу. Виконані розробки знайшли широке впровадження в електрометалургії, електротранспорті та електрохімічній промисловості. За цикл робіт в цьому напрямку І.М.Чиженко отримав Ленінську премію (у 1962 р.) і Державну премію України з науки і техніки (у 1982 р.), яку отримали також професори В.С.Руденко та В.І.Сенько. За плідну наукову та педагогічну роботу зав.кафедри ТОЕ І.М.Чиженко було нагороджено орденом Леніна (у 1961р.) та Почесною Грамотою Президії Верховної Ради УРСР (у 1966 р.).

В 1950 р. Кафедра теоретичних основ електротехніки складалась з чотирьох викладачів: зав. кафедри І.М.Чиженка, доц. В.Г.Мацевитого, асистентів Г.В.Девідзе та Г.М.Миколюка. В подальші роки в зв'язку зі значним збільшенням кількості студентів збільшувався і кількісний склад кафедри ТОЕ. Зокрема на кафедрі з І. М. Чиженком працювало ще кілька учасників Великої Вітчизняної війни: Д. Я. Глухов, В. П. Дембіцький, А. Ш. Неміровський, В. Є. Панченко, Г. І. Погорєлов, О. С. Собчук. О.Б.Толпиго. Але й залишали кафедру викладачі, серед них - найбільш кваліфіковані. Так у 1962 р. доц. Д. Я. Глухов і доц. В. С. Руденко були обрані завідувати кафедрами відповідно Загальної електротехніки та Промислової електроніки.

До викладацького складу кафедри загальної електротехніки на той час належали: зав.кафедрою Д.Я.Глухов, доценти: Б.Л.Владимирський, Г.П.Левін, Ю.Г.Лоєв, В.Л.Уласик; ст.викладачі: В.Ю.Марущак, О.М.Саратов; асистенти: С.П.Антощук, С.М.Матвієнко, Г.І.Мельниченко, Л.Г.Толпиго.

Постійно удосконалюються учбовий процес та лабораторна база. На початку 80-х років було придбано кілька десятків учбово-дослідних лабораторних стендів та сучасних вимірювальних приладів. Стенди були доукомплектовані оригінальними напівпровідниковими фазометрами-частотомірами (розроблені та виготовлені на кафедрі інженерами В. І. Трускало та В. В. Рожановським під керівництвом доц. І. А. Курило). Якість виконання лабораторних робіт істотно покращилась.

У 1962–84 рр. кафедру Загальної електротехніки очолював проф. Д.Я.Глухов. На кафедрі досліджували електроенергетичні процеси у вентильних перетворювачах, зокрема для електродугового обладнання. Роботи впроваджено на Саратовському хімкомбінаті.

У 1984 році кафедру ЗЕ очолив проф. А.М.Сільвестров. Були створені науково-дослідні лабораторії, в яких виконувались госпдоговірні науково-дослідні роботи. Отримані кошти дозволили створити чотири учбові лабораторії та оснастити їх сучасним електротехнічним обладнанням: лабораторними стендами УІЛС-1, універсальним лабораторним стендом ЕВ-4 та вимірювальними приладами.

У 1987 р. до колективу кафедри ТОЕ влилася група викладачів кафедри промислової електроніки на чолі з д.т.н., проф. В. І. Сеньком: доценти М.П.Макаренко, К. К. Побєдаш, В. С. Смірнов, С. О. Лебеденко, А.П.Сапєгін, А. П. Калініченко, Б. М. Шелковніков, ст. викладачі В.І.Кучерук, В. А. Святненко, асистент К. В. Трубіцин. Було створено учбово-наукову лабораторію електронних пристроїв.

Кафедра ТОЕ починає забезпечувати учбові курси: теоретичні основи електротехніки; електричні та магнітні кола; електротехніка та електроніка; промислова електроніка; електронні, мікропроцесорні та перетворювальні пристрої; основи перетворювальної техніки; електроніка та мікросхемотехніка; мікропроцесорна техніка; електроніка; спеціальні питання передачі електроенергії.

В 1989 р. завідувачем кафедри теоретичних основ електротехніки стає д.т.н., проф. В. І. Сенько.

Сенько Віталій Іванович (народився у1936 р.) — професор, д.т.н., завідувач кафедри ТОЕ з 1989 по 2003 рр.. Закінчив Київський політехнічний інститут у 1963 р. Працював з 1963р. на кафедрі промислової електроніки асистентом, старшим викладачем, доцентом, професором.

Сфера наукових інтересів — енергетична електроніка, напівпровідникові перетворювачі частоти, силові електронні пристрої, електроживлення радіоелектронної апаратури. Лауреат Дежавної премії України (1982 р.), премій КПІ (1974 та 1981 рр.) та премії НАНУ ім. Г.Ф. Проскури (1998р.) за видатні досягнення в галузі енергетики.

Академік Міжнародної академії електротехнічних наук, член Інституту інженерів електриків та електронщиків (Нью-Йорк).

Понад 30 років кафедра ТОЕ була базовою для Науково-методичної комісії з теоретичної електротехніки Мінвузу (пізніше Міністерство освіти) України. До 1990 р. комісію очолював І. М. Чиженко, потім — В.І.Сенько. Багато років заступником голови комісії був Л. Р. Слободян, секретарем — І. Є. Рахній. Активну участь у роботі комісії брали О.Б.Толпиго, В. С. Бойко, В. А. Федоренко, А. О. Баран та ін.

З 1977 р. по 1991р. при кафедрі працювало відділення факультету підвищення кваліфікації викладачів ТОЕ. Щорічно приїздили навчатися 10—15 або й більше викладачів не тільки з України, а й з усіх кінців СРСР. Регулярно проводяться олімпіади з теоретичних основ електротехніки, в яких беруть участь студенти КПІ та інших вузів Києва та всієї України.

Кафедра багато уваги приділяє начально-методичній роботі. Окрім традиційних для кафедри курсів: “Теоретичні основи електротехніки”, “Електротехніка”,“Теорія електричних кіл” розроблені і методично забезпечені курси: "Математичні задачі енергетики” та “Передача енергії постійним струмом високої гапруги”.

У 1982 р. за підручник «Основи перетворювальної техніки» І. М. Чиженку, В. І. Сеньку, В. С. Руденку було присуджено Державну премію України в галузі науки та техніки. У 2004 році вийшов з друку 1-й том підручника “Теоретичні основи електротехніки”. Другий та третій томи видані, відповідно, у 2008 та 2013 роках.

Кінець ХХ – початок ХХІ століття відзначені визнанням педагогічної майстерності провідних викладачів кафедри. Четверо з них затверджені у вченому званні професора — В.І.Шеховцов (1992 р.), І.А.Курило (1993 р.), В.С.Бойко (1995 р.), Л.Р.Слободян (2002р.). В 1992 р. І.А.Курило за досягнення в навчально-методичній роботі удостоєний диплома Міністерства освіти України.

У 1999 р. кафедри ТОЕ і ЗЕ були об'єднані в кафедру теоретичної електротехніки (ТЕ), яку в 1999-2002 роках очолював проф. В.І.Сенько.

У 2003 р. завідувачем кафедри теоретичної електротехніки був обраний Щерба Анатолій Андрійович, член-кореспондент Національної Академії наук України, доктор технічних наук, професор, Лауреат Державної премії України з науки і техніки.

Кандидатські дисертації захистили:

Перетятко Юлія Вікторівна 18.02.2008 року на тему “Чисельний розрахунок тривимірних електричних полів в полімерній ізоляції асмоутримних ізольованих проводів».

Щерба Максим Анатолієвич 2.04. 2013р. на тему « Закономірність локальних підсилень електричного поля у діелектричному середовищі з провідними близько розташованими включеннями».

Михайленко Владислав Володимирович 30.09.2013р. на тему «Моделювання усталених і перехідних процесів у електричних колах напівпровідниковими комутаторами з використанням методу багато параметричних функцій».

Докторську дисертацію захистив у грудні 2010 р. Золотарев В.М.

В результаті цього з’явилось громадське визнання успіхів молодих вчених: Державні премії кабінету міністрів України для молодих вчених у різні роки отримали Ю.В. Перетятко та М.А. Щерба. Грамотами Верховної Ради України за особистий внесок у наукову діяльність нагороджені А.А. Щерба та Л.Р. Слободян.

За ініціативи завідуючого кафедрою А.А.Щерби створена і працює наукова рада для захисту кандидатських дисертацій за спеціальністю 05.09.05 «Теоретична електротехніка». Успішно проводилися наукові дослідження для високотехнологічних підприємств за темами:

  • «Підвищення надійності, пропускної електричної потужності та екологічності силових кабелів на напруги до 110 кВ і освоєння нової технології їх промислового виготовлення та діагностики».
  • «Оптимізація нової технології промислового виготовлення кабелів з твердою полімерною ізоляцією для удосконалення енергетичних мереж надвисоких напруг».
  • «Розробка науково-технічних засобів неруйнівної діагностики вітчизняних над високовольтних кабелів світового рівня для підвищення їх експлуатаційної надійності та ресурсу».

Постійно з 2012 р. по 2015р. на кафедрі проводилися всеукраїнські олімпіади з теоретичної електротехніки.

Діяльність кафедри під керівництвом Анатолія Андрійовича Щерби нероздільно пов’язана з діяльністю самого завідувача. Він нагороджений Почесними грамотами Міністерства освіти і науки України (2008 р.) та Верховної Ради України (2009 р.), лауреат премії НАН України ім. В.М. Хрущова (2010 р.).

Наукові дослідження Щерби А.А. спрямовані на розвиток теорії нестаціонарних електрофізичних процесів і розробку електротехнічного обладнання для реалізації нових електротехнологій в енергетиці та промисловості. Він обґрунтував нові закономірності збурення низькочастотних електричних полів у наномодифікованій твердій полімерній ізоляції та виникнення в ній порогових електрофізичних процесів, на основі яких розвинув кінетично-активаційну теорію порогових механізмів її деградації. Отримані наукові результати використані при освоєнні на заводі "Південкабель" (м. Харків) промислового виробництва енергетичних кабелів світового рівня з твердою полімерною ізоляцією на високі та надвисокі напруги.

А.А. Щерба розробив основи теорії формування багатоканальних електророзрядних струмів у шарі металевих гранул між електродами зі швидкою міграцією короткочасних електроіскрінь – мікроплазмових утворень. Виявлені залежності між електричними параметрами розрядних імпульсів і характеристиками іскроерозійних порошків він поклав в основу принципів побудови напівпровідникових систем виробництва мікро- та нанопорошків з унікальними властивостями. З використанням наукових результатів цього наукового напрямку отримано високі результати з дисперсного зміцнення жаростійких промислових сплавів, розробки сплавів для медицини та іскрокоагуляційного знезараження і комплексної очистки водяних скидів від бактеріологічних, органічних і неорганічних забруднень.

Щерба А.А. має понад 420 наукових публікацій, з яких 9 монографій, 27 публікацій у виданнях МБД SCOPUS, 32 патенти на винаходи, 5 науково-методичних видань, 7 навчальних посібників для вузів з грифом МОН України, 18 навчальних видань з грифом НТУУ "КПІ", 13 електронних навчальних видань з грифом НТУУ "КПІ".

Щерба А.А. закінчив у 1972 р. Київський національний університет ім. Т.Г.Шевченка за спеціальністю “квантова електроніка”. Викладає предмети: електротехніка і електроніка та теоретичні основи електротехніки. Основні наукові інтереси: імпульсна електротехніка, перетворення параметрів електричної енергії та дослідження енергетики та динаміки електромагнітних процесів в гетерогенних струмопровідних середовищах. З 10.01. 2015 р. працює на посаді професора кафедри теоретичної електротехніки.

У січні 2015 р. кафедру теоретичної електротехніки очолив професор, доктор технічних наук Островерхов Микола Якович, який у 1985 р. закінчив електротехнічний факультет Київського політехнічного інституту за спеціальністю «Електропривод та автоматизація промислових установок».

Кандидатську дисертацію захистив 17 червня 1991 р. в Київському політехнічному інституті за спеціальністю 05.13.07-«Автоматизація технологічних процесів і виробництв» на тему «Система автоматичного керування телескопічністю рулонів при змотуванні прокат

Докторську дисертацію захистив 17 січня 2013 р. в НТУ «Харківський політехнічний інститут» за спеціальністю 05.09.03-«Електротехнічні комплекси та системи» за темою «Електромеханічні системи на основі безконтактних виконавчих пристроїв для автоматичного керування параметрами штаби в ході неперервної прокатки»

З квітня 1985 р. працював на кафедрі електропривода та автоматизації промислових установок (перейменована на кафедру автоматизації електромеханічних систем та електроприводу у 2003 р.) на посадах стажера-дослідника, молодшого наукового співробітника (1987 р.), наукового співробітника (1991 р.), старшого викладача (1993 р.), доцента (2001 р.), професора (2013 р.). Викладав дисципліни «Теорія електропривода», «Автоматизовані системи управління технологічними процесами», «Обчислювальна техніка та програмування».

З 1992-2002 рр. був відповідальним за наукову, а з 2003-2014 рр. – за навчально-методичну роботу кафедри. З 2007-2015 рр. виконував обов’язки ученого секретаря науково-методичної підкомісії з електромеханіки МОН України. Був головою робочої групи МОН України з розробки стандартів вищої школи за напрямом підготовки 6.050702-«Електромеханіка».

Член спеціалізованої вченої ради із захисту докторських дисертацій. Основні напрями наукових досліджень: електромеханічні системи автоматичного керування з безконтактними виконавчими пристроями; методи керування взаємозв’язаними електромеханічними системами в умовах невизначеності математичної моделі об’єкту.

Автор більше 120 друкованих праць, в т.ч. біля 50 наукових статей у фахових виданнях України, 3 навчальних посібників з грифом МОН України (у співавторстві), 10 патентів України.